Крокуючи слідами своїх колег з Токіо, ми, громадяни України та дружніх країн,  що мешкають в регіоні Кансай, зібралися у середу 5 березня біля Консульства Російської Федерації в м. Осака, щоб провести акцію протесту проти вторгнення російських збройних сил на територію суверенної України.

Незважаючи на холодну погоду та затягнене дощовими хмарами сіре небо, на демонстрацію зібралося близько двадцяти осіб, а це досить багато для нестоличного регіону. Учасники з’їхалися до Консульства з різних міст: крім мешканців Осаки, були серед нас і такі, що приїхали з Кіото та  навіть далекого Кобе.  Дехто з демонстрантів вже знав одне одного, інші зустрічалися зі своїми однодумцями вперше. Так чи інакше, кожен новоприбулий поспішав долучитися до дружнього гурту з усмішкою та словами привітання. Взагалі, попри те, що зустрітися під стінами Консульства нас змусила в першу чергу глибока стурбованість подіями в небайдужій нам країні, під час проведення заходу панувала атмосфера спокою, дружності та щирої готовності до співпраці. Зрештою, це можна зрозуміти, дивлячись на наші усміхнені обличчя на фото, а також на майоріючі в наших руках різнокольорові прапори. Так − в пікеті «брали участь» не тільки наші жовто-блакитні прапори, але також два біло-червоних прапора – Грузія та Японія. Як відомо, спільна ідея нерідко єднає людей міцніше, ніж будь-які етнічні узи.

Починаючи з перших хвилин пікету нас, так само, як днем раніше наших попередників в Токіо, тісним кільцем оточували журналісти. Були серед них представники NHK, Yomiuri, Asahi,  Kyodotsushin  та інших японських газет та телеканалів. Журналісти слідкували за ходом дій дуже уважно і ані на хвилину не відводили від нас об’єктивів фото- та відеокамер, не залишаючи жодних сумнівів щодо того, що українські події останніх днів дуже цікавлять не тільки самих українців, але і мешканців Японії.

Почали ми з державного гімну. Слухати, як у осакському сквері , серед ієрогліфічних написів та екзотичних дерев, лунає багатоголосе «Ще не вмерла Україна», було трохи  дивно та водночас зворушливо. Потім настала черга скандування протестних гасел:  «Ні війні!», «Припиніть агресію!», «Миру Україні!» тощо.  І хоча ми нічого не репетирували заздалегідь, ефект вийшов напрочуд дружній та злагоджений. Найурочистішим моментом демонстрації стало зачитування петиції до уряду РФ з вимогою негайно вивести всі російські війська з території України. Зачитавши текст звернення спочатку російською, а потім японською мовами, ми по черзі поставили під ним свої підписи, після чого двоє делегатів з українськими прапорами підійшли до дверей Консульства та опустили петицію у поштову скриньку. Насамкінець кожен з пікетувальників розповів журналістам, що змусило його взяти участь в цій акції, якої долі він бажає для України в майбутньому та чому військова агресія Росії проти нашої держави є проблемою, що стосується не тільки самої України, але й усього цивілізованого світу, включно з Японією.

Розходилися неохоче.  Хотілося ще трохи побути разом,  щоб поспілкуватися рідною мовою, поділитися думками, враженнями та переживаннями. Але ж посеред  робочого тижня, нажаль, трудно знайти кілька додаткових вільних годин… Прощання було дуже теплим. Ми подякували одне одному за участь у спільній справі, обмінялися контактами та домовилися, що будемо і далі уважно стежити за розвитком подій в Україні і в разі потреби зберемося знову.

До речі, всупереч прогнозам синоптиків, дощ того дня так і не пішов, і нашим планам ніщо не завадило. Гадаю, що прихильність погоди можна розцінювати як добрий знак. Миру Україні!

Реакція японських ЗМІ:

http://webnews.asahi.co.jp/abc_2_003_20140305008.html

http://sankei.jp.msn.com/west/west_life/news/140305/wlf14030517430013-n1.htm

http://sankei.jp.msn.com/world/news/140305/erp14030522030022-n1.htm

http://headlines.yahoo.co.jp/hl?a=20140305-00000585-san-eurp.view-000